Автор Андрій Володимирович Гавриленко, директор департаменту стратегічного розвитку НВП «Біо-Тест-Лабораторія»
Бешиха свиней (рос. – рожа) – «улюблене» захворювання практикуючих ветеринарних лікарів: легко діагностувати, легко лікувати, тому без особливих ризиків можна проявити професіоналізм. Летальність при бешисі невисока, свині одужують через два-три дні та продовжують активно споживати корм і рости. Тому термін «рожа» не викликає надмірного занепокоєння як у ветеринарних лікарів, так і у керівників свиногосподарств.
Але, якщо це настільки «не страшна» хвороба, чому досі існують вакцини, а господарства продовжують активно її профілактувати?
Перш за все, слід роз’яснити кілька питань:
1. За гострого спалаху основні втрати господарств виникають не через загибель поросят, а внаслідок втрати приростів та маси у гострий період;
2. Лікування слід проводити, мінімум, 3 дні, в цей час використовувати антибіотики, вітамінні препарати, стимулятори, задіювати робочий ресурс. Тобто нести додаткові матеріальні витрати;
3. У поросних свиноматок внаслідок дії бактеріального токсину виникають аборти.
В умовах приватного сектору зниження середньодобового приросту чи втрата 1-2 кг живої маси малопомітні, натомість в промислових господарствах таке зниження викликає величезні збитки. Ось чому досвідчений господар усвідомлює, що профілактика – завжди краще ніж лікування.
На даний час в Україні існує два типи вакцин проти бешихи: живі та інактивовані. Лікарі обирають той чи інший тип вакцини залежно від власних об’єктивних чи суб’єктивних причин або обставин. Пропоную розглянути основні відмінності між вакцинами та з’ясувати їх основні переваги та недоліки.
Жива вакцина.Слід пам’ятати, що живі вакцини завжди будуть індукувати утворення більш активного та стійкого імунного захисту у тварин, тому такий тип вакцин слід застосовувати перед критичними періодами (наприклад, літнім підвищенням температури), коли потрібний максимальний протективний імунітет.
У багатьох лікарів існують фобії щодо живих вакцин, а саме можливості прояву хвороби, спровокованої вакцинним штамом, так званий «пробій вакцини». Ці упередження на сьогодні безпідставні, оскільки сучасні комерційні вакцини не здатні спровокувати клінічний прояв захворювання навіть при ін’єкції 100-кратної дози. У випадку з бешихою часто трапляється, що вакцинацію проводять свиням, у яких збудник перебуває в інкубаційному періоді. В такому випадку вакцинація, як стресовий чинник, просто прискорює розвиток бактеріального патогена. До слова, такий самий ефект ми отримаємо і після вакцинації будь-якою іншою вакциною.
Іноді, після вакцинації живими вакцинами проти бешихи можна спостерігати прояв характерних червоних плям на тілі свині, які схожі на «рожисті» плями при захворюванні. Часто, за такого випадку, лікарі починають використовувати антибіотики, оскільки підозрюють хворобу. Насправді – це алергічні реакції у тварин, які вже інфіковані латентно, і вакцинація викликає реакцію сенсибілізованого організму. В такому разі потрібно перевірити температуру тіла у тварин з клінічними проявами і, у випадку підвищення її не більше ніж до 40,50С та задовільному загальному стані свиней, немає необхідності вживати будь-яких дій – клініка алергії зникне сама по собі протягом 48 годин.
Збудник бешихи є бактерією, тому використання живої вакцини на фоні антибіотикотерапії призведе до втрати вакциною високих показників імуногенності. Таким чином, вакцинацію рекомендовано проводити після закінчення періоду каренції на антибіотик, який застосовували раніше, не поєднувати антибіотикотерапію (профілактичну чи лікувальну) у період вакцинації та намагатись не використовувати антибіотики протягом, як мінімум, двох тижнів після імунізації.
Звичайно, одним з основних критеріїв, за яким часто обирають живу вакцину є її ціна. Зазвичай, жива вакцина проти бешихи коштує втричі дешевше ніж її інактивований аналог.
Інактивована вакцина.Безсумнівною перевагою інактивованих вакцин проти бешихи є можливість використання їх одночасно з антибіотиками, оскільки на «вбитого» збудника протимікробні препарати не мають впливу.
Також відмічено, що при використанні інактивованої вакцини ризик прояву алергічних реакцій значно менший. Це пояснюється тим, що у живих вакцинах збудник при культивуванні може виділяти продукти життєдіяльності, які і є алергенами. При інактивації вакцини та подальшому її очищенню ці сполуки руйнуються та частково видаляються, тому отриманий матеріал значно рідше буде викликати характерні алергічні реакції (кропивницю).
20.07.2016