Вабіщевич Ф.С., к. в. н., Матлак Д.А., Демиденко Т.М., Печура О.
лікарі ветеринарної медицини НВП «Біо-Тест-Лабораторія»
Останніми роками в Україні продовжується інтенсифікація такої галузі тваринництва, як кролівництво, що постачає на ринок дієтичне м’ясо, а для промисловості — хутряну сировину та пух. Кролі відносяться до класу ссавців, ряду гризунів, родини зайців. Перші відомості про розведення кролів у нашій країні з’явилися в ХІ ст. Але тільки останні 100 років велася інтенсивна цілеспрямована робота зі створення нових порід і розробки господарських та ветеринарно-санітарних заходів, спрямованих на зниження економічних збитків від захворювання та підвищення плодючості й виходу м’яса, поліпшення якості хутра кролів.
Слід зазначити, що приплід від кролів можна одержувати впродовж всього року. Самки можуть дати від 4-х до 10-ти окролів за рік по 6-8, а інколи до 18 кроленят у кожному. Оптимальним вважається отримання за рік від самки 30-35 кроленят за 4-6 окролів.
Інтенсивний ріст кроленяти триває до 4-х місяців, приріст маси тіла — до 6-ти місяців. Годують кролів концентрованими кормами, зерном злакових і бобових, а також продуктами переробки зерна й олійних культур (макуха, висівки). В раціон можна вводити якісні продукти переробки сировини тваринного походження (збиране молоко, м’ясо-кісткове та рибне борошно). Із соковитих кормів згодовують коренеплоди (моркву, цукрові буряки), картоплю, баштанні культури, зелені корми (люцерну, конюшину, кукурудзу, солодкий люпин, вівсяно-горохову суміш, капусту тощо). Із грубих кормів дають сіно, гілки дуба, верби, вільхи (за наявності проносів), клену, липи, горобини, ялини, сосни, ялівцю.
Норми годівлі та раціон для кролів складають з урахуванням віку, живої маси, фізіологічного стану та пори року. Правильна й повноцінна годівля забезпечує нормальний ріст, розвиток організму і підвищує стійкість проти захворювань. Це дозволяє отримати за рік від кролиці до 80 кг і більше м’яса та до 35 шкурок.
Особлива увага має приділятися питанням зоогігієни, ветеринарної санітарії та профілактики захворювань кролів. У забезпеченні епізоотичного благополуччя господарства велику увагу слід приділяти питанням дератизації (боротьбі з гризунами), дезінсекції (боротьбі з комахами), дезінвазії (боротьбі з паразитами) та дезінфекції (знищенню збудників інфекційних захворювань). У ветеринарній практиці представлено широкий спектр препаратів і засобів для вирішення цих питань. Проте зазвичай в господарствах найбільшу увагу спеціалісти приділяють боротьбі з такими гостро перебігаючими, високо контагіозними захворюваннями, як міксоматоз і геморагічна хвороба кролів, що завдають значних економічних збитків галузі та набули поширення не лише в Україні, а й в усьому світі .
Міксоматоз кролів на території колишнього СРСР як захворювання було зареєстровано в 1989 р. Вірус міксоматозу вперше був виділений у 1932 році. Інкубаційний період при захворюванні продовжується від 2 до 20 днів залежно від вірулентності вірусу, стійкості організму та способу зараження. Відомі дві форми хвороби: класична та вузликова (нодулярна).
За класичної форми захворювання смертність може сягати 100%, у випадку вузликової до 90%. Початок захворювання при обох формах однаковий і характеризується появою почервонілих плям шкіри в ділянці повік і вух. При класичній формі хвороба триває 5-6 днів, тіло кроля набуває потворної форми („лев’ячий” вигляд) через набряки шкіри голови, вух, підгрудка та зовнішніх статевих органів. У хворого розвивається кон’юнктивіт, з очей і носової порожнини виділяється ексудат, який перетворюється в гнійне вмістиме, що може повністю закривати очі та носові проходи. Дихання й ковтання утруднені. Розвивається риніт і пневмонія, з’являється задишка, слизові оболонки стають синюшними.
При вузликовій формі хвороба перебігає легше. Так, на спині, вухах, носі, повіках, лапках і поміж пальців лапок утворюються папули, вузлики розміром від просяного зерна до лісового горіха, на місці яких за 10-14 днів утворюються вогнища некрозу. За благополучного розвитку захворювання вогнища некрозу загоюються за 10-20 днів. Увесь процес захворювання може триває до 1,5 місяців. Температура тіла у кролів залишається в межах норми, а при класичній формі – сягає 41,50С тільки на початку захворювання.
Здорові кролі заражуються внаслідок контакту з хворими тваринами. Основну роль у поширенні вірусу міксоматозу відіграють кровосисні комахи – комарі, москіти, воші, блохи, кліщі, а також люди, пов’язані з торгівлею тваринами, шкурами та м’ясом кролів. Переносниками вірусу можуть бути собаки, коти, птиця, транспортні засоби. Перехворілі кролі залишаються вірусоносіями ще тривалий період.
У неблагополучному пункті кролів ділять на дві групи: хворі та підозрілі на захворювання і підозрілі на зараження. Тварин першої групи забивають і спалюють разом із залишками корму, підстилкою та малоцінним інвентарем. Кролів другої групи забивають на м’ясо, яке придатне до вживання після термічної обробки.
Приміщення крільчатника, інвентар, клітки дезінфікують одним із дезрозчинів: 3%-м розчином їдкого натру, формаліном з вмістом 3% формальдегіду, розчином хлорного вапна, що містить 2% активного хлору, 0,5%-м розчином віроциду або віросану тощо. Хочемо звернути увагу власників тварин на такий препарат, як віросан, що має бактерицидні, фунгіцидні й віруліцидні властивості. У концентрації 0,5% у вигляді водного розчину він ефективний проти всіх мікроорганізмів, у тому числі й проти вірусів і спор. Дезінфекцію віросаном можна проводити при температурі від 4 до 50 0С, використовуючи у вигляді розчину, спрею, туману, піни. Розпилювати препарат у приватних господарствах можна, застосовуючи садовий розпилювач (із розрахунку 1л робочого розчину на 3-4 м2 площі). Експозиція не менше 15 хв. Препарат не потребує змивання і не спричиняє негативної дії на залізо, дерево, скло, фарбу, цемент.
Перехворілі кролі набувають активного імунітету. Приплід від таких тварин стійкий проти зараження міксоматозом до 5-тижневого віку.
Враховуючи всі фактори передачі вірусу захистити тварин механічною перешкодою від кровосисних комах (сітки, марля тощо) неможливо. В усьому світі кролівники використовують активну імунізацію кролів.
Як зазначалося вище, поряд із міксоматозом значних економічних збитків галузі завдає геморагічна хвороба кролів (ГХК). Захворювання відоме з 1984 року. Зареєстровано практично в усіх країнах світу. ГХК характеризується високим рівнем захворюваності й високою (до 90%) смертністю, дуже швидким поширенням і високою стійкістю вірусу в довкіллі .
Клінічно захворювання майже не проявляється. Під час зовнішнього огляду практично неможливо відрізнити здорового кроля від хворого. У окремих тварин можливі — незначне пригнічення, відмова від корму, виділення з носової порожнини за 1-2 дні до загибелі та підвищення температури тіла до 40,80С за 12-36 годин до загибелі. Зовні здоровий кріль робить кілька судомних рухів лапами і здихає. Відмічається весняна та осінньо-зимова сезонність захворювання. Джерелом збудника є хворі та перехворілі кролі. Факторами передачі можуть бути корми, підстилка, гній, а також шкури та продукція із неблагополучних по ГХК господарств. До вірусу сприйнятливі та хворіють тільки кролі. Найбільш чутливі до вірусу дорослі тварини масою 3-3,5 кг незалежно від породи та статі. В подальшому вони заражають кролів усіх вікових груп. Підсисний молодняк і кроленята до 40-добового віку не сприйнятливі до збудника. При патологоанатомічному дослідженні трупа кроля, що загинув від ГХК, основні видимі зміни виявляють у печінці (100% випадків). У перші години після загибелі печінка кровонаповнена, збільшена, легко рветься, має червоно-коричневий з ділянками жовтого кольору. На розрізі характерна зерниста структура поверхні та множинні виділення крові. Через 4-6 годин після загибелі — печінка набуває щільної «вареної» консистенції та світло-коричневого кольору.
Селезінка може бути — збільшена в розмірі в 1,5 рази, темно-вишневого кольору. Легені кровонаповненні, сірувато-рожевого кольору, на розрізі і з просвітів бронхів стікає червона рідина. Стінки трахеї геморагічно запалені з наявністю червонуватої пінистої рідини. Серце заповнено згустками зсілої крові, збільшене в розмірі, з крововиливами під епі- та ендокардом. Травний канал катарально запалений. Лімфовузли соковиті, сірувато-рожевого забарвлення.
Лікування хворих відомими препаратами не дає ефекту. Ще в 1925 році Гастон Рамон довів можливість підвищення рівня імунної відповіді на введення вакцинного антигену разом з ад’ювантом в порівнянні з тією ж вакциною, введеною в чистому вигляді. Відтоді вакцини з ад’ювантами застосовуються як депо антигену, для переведення антигену в дискретні частки, як імуностимулятори або імуномодулятори. Використання як ад’ювантів мінеральних масел або їхніх сумішей з натуральними маслами дозволило отримувати емульсію типу «вода в маслі» або «вода-масло-вода» в процесі емульгування водної фракції антигену в маслі.
Введення вакцини з масляним ад’ювантом не тільки створює депо антигену з подальшим поступовим його звільненням, а й стимулює краще поглинання антигену макрофагами. Поглинений макрофагами антиген стимулює утворення фактору, що активізує лімфоцити. Емульгований антиген у вигляді дрібних олійних кульок переноситься з місця ін’єкції в дренувальні лімфовузли і поширюється по всіх ділянках лімфатичної системи організму.
Для специфічної профілактики ГХК у всьому світі застосовують інактивовані вакцини, що виготовлені із тканин печінки хворих кролів.
Література1. Ветеринарні імунобіологічні препарати: довідник /За заг. ред.. П.І.Вербицького, А.М.Головка – К.: Реферат, 2004.- 400с.2. Manual of Standards for Diagnostic Test and Waccines. OIL Manual, 2010.
20.07.2016